Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я,

Звешся величаво - Україною,

Земле зачарована моя.

Ти мені боліла важко ранами,

Як тебе хотіли розп'ясти,

І нитками - чорними й багряними-

Власний образ вишивала ти.

Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум'ям надій.

Я читаю всю твою історію 

На сорочці вишитій твоїй.

Непроста історія країни,  

Нашої вітчизни - України,

Нові вишивання її долі, 

Паростки нового, поки квоі.

Нині свято нашого народу,

Свято України, її роду !

Ще пройти доріг нам слід багато...

Свято майбуття, надії свято.

Україно, в паростках надій,

Із широкою, як степ, душею,

В думі сивій, волі молодій –

Переймаюсь долею твоєю.

Фото